ріг

ч.

1) род. ро́га. На голові деяких ссавців – твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. || Відросток на голові у деяких комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст. Роги жука. || Що-небудь, що формою нагадує кістковий наріст на голові тварин. || Порожнистий, спеціально оброблений кістковий наріст, що вживається для зберігання в ньому чого-небудь або як посуд для пиття.

••

Ріг доста́тку — символ невичерпного багатства.

2) род. ро́гу, тільки одн. Роговий покрив. || Кісткова речовина, що використовується для виготовлення чого-небудь.

3) род. ро́га. Вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону.

4) род. рогу. Місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік.

5) род. ро́гу. Місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета.

••

З-за ро́гу — нишком, крадучись.

6) род. ро́гу. Те саме, що мис.

7) род. ро́гу, рідко. Сторона, край чого-небудь.

8) тільки мн. Уживається як символічне позначення подружньої зради з боку жінки.

••

Наставля́ти ро́ги кому — а) зраджувати чоловіка; б) обдурювати чоловіка, ставши коханцем його дружини.